Виплата зарплати й авансу на відрядження працівникам бюджетних установ винятково через банк: чи законно?

(коментар до постанови КМУ «Деякі питання здійснення виплат працівникам бюджетних установ» від 03.11.2019 р. № 918, далі — Постанова № 918)

Чинна з 09.11.2019

Уряд вирішив, що, змінивши одну норму в постанові 2005 року, можна зобов’язати виплачувати зарплату працівникам бюджетних установ через уповноважені банки без їхньої згоди. Проте там забули про норми Конституції України, Конвенції про захист заробітної плати № 95 та Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці).

Про що саме йдеться?

Коментованою постановою Уряд вилучив із пункту 1 своєї постанови від 22.04.2005 р. № 318 (далі — Постанова № 318) фразу «за їх письмовою згодою». Тож, тепер вона звучить так:

«1. Установити, що виплата заробітної плати працівникам бюджетних установ здійснюється через уповноважені банки, які визначаються за результатами конкурсного відбору…».

Тобто якщо формально керуватися тільки цією нормою з Постанови № 318, то вона не залишає вибору й передбачає виплату зарплати працівникам бюджетних установ лише через банк, до того ж із переліку, відібраного за встановленими Урядом критеріями.

Але така вимога не відповідає чинному законодавству та суперечить йому.

По-перше, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Це означає, що неможливо примусити працівника отримувати зарплату тільки через банк, якщо ст. 24 Закону про оплату праці залишає саме за працівником право вибору форми виплати зарплати (готівкою з каси, через банк, поштовим переказом). Саме законом захищено право на своєчасне одержання винагороди за працю (ч. 4 ст. 43 Конституції України). Тож, роботодавець усупереч волі працівника не може перешкоджати отримувати зарплату в день її виплати за бажанням працівника через касу. А норма з постанови Уряду не може стояти вище законів України.

По-друге, передбачена заборона в будь-який спосіб обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю зарплатою, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 25 Закону про оплату праці). Для цього існує «запобіжник» у ч. 5 ст. 24 Закону про оплату праці, згідно з яким лише за особистою письмовою згодою працівника виплату зарплати можна здійснювати через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою таких послуг за рахунок роботодавця.

Тобто працівник вправі обирати не лише форму оплати праці (готівкова чи безготівкова), а й банк, через який він отримуватиме зарплату.

По-третє, вимога ч. 5 ст. 24 Закону про оплату праці кореспондує з положеннями ст. 3 Конвенції про захист заробітної плати № 95. У ній зазначено, що компетентна влада може дозволити чи розпорядитися виплачувати зарплату банківськими чеками або поштовими переказами, якщо таку форму виплати прийнято у звичайній практиці чи вона конче потрібна з огляду на особливі обставини та якщо колективний договір або рішення арбітражного органу це передбачають або за відсутністю таких постанов, якщо заінтересований працівник згоден на це.

Знову ж таки постановою Уряду неможливо скасувати норму Закону про оплату праці, навіть якщо це стосується лише бюджетної сфери. Звісно, маємо ст. 13 Закону про оплату праці, згідно з якою оплата праці працівників установ й організацій, що фінансують із бюджету, здійснюють на підставі актів КМУ в межах бюджетних асигнувань. Але ж ця норма не може змінити решту вимог цього ж Закону, та й стосується вона передусім того, що КМУ визначає умови оплати праці для бюджетної сфери, тобто розміри та умови виплати посадових окладів, доплат, надбавок тощо. У цьому й полягає державне регулювання оплати праці (ст. 8 Закону про оплати праці).

А якщо виконати норми коментованої постанови та виплачувати зарплату працівникам бюджетної установи лише через банк?

За умови отримання від працівників письмових заяв про згоду на це — без проблем. Жодних порушень у цьому немає. Від роботодавця головне — переконати працівників й належно обслуговувати зарплатний проект у банку.

Інша річ, коли частина працівників категорично проти цього та подала заяви про бажання отримувати зарплату готівкою.

Включати таких працівників до зарплатного проекту банку не можна. Адже банк відкриває поточні рахунки фізособам для деяких видів виплат (зарплати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб’єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізосіб. Проте видаткові операції за такими рахунками здійснюють після звернення фізособи до банку, пред’явлення нею документів, що надають змогу банку верифікувати клієнта, й укладення договору банківського рахунка.

Такий порядок диктує банкам п. 68 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків — резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492. Без доброї волі працівника на укладання договору й подання документів (у т.ч. заяви про відкриття рахунка) банк не зможе забезпечити використання карткового рахунка та не видаватиме платіжної картки.

Отже, якщо працівник чекає на виплату зарплати готівкою, а без його згоди обслуговуватися в банку він не може, тоді роботодавець не матиме змоги забезпечити своєчасну виплату зарплати працівникові. Штраф у розмірі 3 мінімальних зарплат світить роботодавцеві за порушення встановлених строків виплати зарплати працівникам більш як за 1 місяць, виплати їх не в повному обсязі (абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП).

До того ж у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 КЗпП).

До прикладу — висновки з рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20.03.2019 р. у справі № 501/3065/18:

1. Громадянин самостійно обирає, у готівковій чи в безготівковій формі отримувати належну йому зарплату шляхом надання відповідної письмової згоди. Відсутність письмової згоди працівника позбавляє роботодавця можливості проводити виплату зарплати через банківські установи.
2. Власником «зарплатного» рахунка в банку, на який перераховують зарплату, є працівник, і тільки він може розпоряджатися цим рахунком. Роботодавець не може бути стороною такого договору.
3. У діях роботодавця вбачається застосування елементів примусу та нечесної підприємницької практики, спрямованої на обмеження права позивача вільно розпоряджатися своєю зарплатою в безготівковій формі й на обслуговування та використання за власним вибором банківських установ та їх послуг, які діють і надаються на території України, що є протизаконним.

Якщо продовжувати виплачувати частині працівників зарплату готівкою, тоді від кого та на які штрафи очікувати бюджетній установі?

У такому випадку точно не світять штрафи від Держпраці. Адже порушення трудового законодавства у цьому немає, а навпаки — його дотримано.

Чи буде порушення у веденні касових операцій? Ні. Адже Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148, жодних обмежень на виплату зарплати готівкою не встановлює. Навпаки це Положення встановлює порядок виплати зарплати готівкою.

Чи може Казначейство не погодити заявку на видачу готівки, унаслідок чого працівник бюджетної установи не зможе отримати готівку в банку за чеком? Сподіваймося, до цього не дійде, адже органи Казначейства не вправі відмовити бюджетній установі в отриманні готівки за чеком у таких випадках. Хоча не секрет, що органи Казначейства вже давно ведуть роботу з бухгалтеріями бюджетних установ, аби спонукати виплачувати зарплату на карткові рахунки працівників, а не отримувати готівку в банку.

Наразі, аби оформити документи на отримання зарплати, стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження й інших коштів, що належать до видатків, які не можуть бути здійснені в безготівковій формі, розпорядники бюджетних коштів й одержувачі бюджетних коштів подають до органів Казначейства заявку на видачу готівки (п. 12.1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Мінфіну від 24.12.2012 р. № 1407; п. 13.1 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 23.08.2012 р. № 938). На підставі перевіреної заявки на видачу готівки відповідальні особи органів Казначейства підписують грошові чеки на отримання готівки. Своєю чергою, тут ані згадки про якісь підстави, за якими орган Казначейства може не погодити таку заявку.

Однак є підстави, коли органи Казначейства не реєструють бюджетні та бюджетні фінансові зобов’язання (п. 2.9 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Мінфіну 02.03.2012 р. № 309). Серед них: недотримання розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень й обмежень, які вводять законодавчі та інші нормативно-правові акти. Таку норму можна притягнути «за вуха» і взяти коментовану постанову як аргумент для відмови в реєстрації бюджетних фінансових зобов’язань. Проте, чи діятиме це на практиці, зважаючи на вимоги законодавства про оплату праці, нині незрозуміло. Адже обмеження, установлене постановою Уряду, не може стояти вище, ніж права працівників, закріплених законом.

Звісно, як же без Держаудитслужби, перевіряючі якої слідкують за ефективним витрачанням бюджетних коштів. Вони можуть апелювати до того, що бюджетна установа платить відсоток за зняття готівки для виплати зарплати замість того, аби безвідсотково обслуговувати зарплатні рахунки в банку. Однак перевіряючі мають стежити й за законністю рішень керівників бюджетних установ. А як вони реагуватимуть на те, що працівників позбавляють їх законного права на вибір форми оплати праці (готівкова чи безготівкова).

Тобто, як бачимо, рішення про переведення виплати зарплати працівників бюджетної сфери без їх згоди через банки не має системності. Задля його реалізації необхідно було розробляти відповідний законопроект, яким змінити трудове законодавство, а також привести у відповідність усі підзаконні нормативні акти. Бо зараз це виглядає так, що над цим рішенням довго не думали, а весь шквал претензій від працівників перекладуть на керівників і бухгалтерів бюджетних установ, яким це все треба буде «переварити».

Аванс на відрядження винятково на карткові рахунки

Одночасно із зарплатним сюрпризом коментована постанова змінила п. 5 постанови КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98(далі — Постанова № 98).

Суть змін полягає в тому, що аванс на відрядження перераховують на відповідний рахунок працівника для використання із застосуванням платіжних карток. Знову-таки, вилучили згадку про можливість видачі авансу готівкою. До того ж зазначили, що залишок коштів понад суму, витрачену згідно з авансовим звітом, повертає працівник на відповідний рахунок підприємства, установи, організації, що їх видали (у разі відрядження за кордон — у грошових одиницях, у яких було видано аванс), у встановленому законодавством порядку.

Тут уже не можна говорити про те, що ця норма якось не узгоджується із Законом про оплату праці, адже суми авансу для відрядження не входять до фонду оплати праці.

Проте, як бути, коли працівник не бажає отримувати аванс на відрядження на картку, ба більше — він і зарплату отримує готівкою. Тобто бюджетна установа не має реквізитів його карткового рахунка. Тоді й аванс на відрядження неможливо буде перерахувати.

Невидача авансу є порушенням вимог ч. 2 ст. 121 КЗпП. А це вже призводить до штрафу із ч. 2 ст. 265 КЗпП, хоча й мінімального — в 1 мінімальну зарплату як за інші порушення трудового законодавства.

І знову перепоною в подальшому отриманні готівки для виплати авансу на відрядження готівкою можуть стати лише органи Казначейства. Про це ми зазначали в ситуації з готівковою виплатою зарплати.

Не можемо лишити поза увагою той факт, що жодних змін не внесли поки що й до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 р. № 59. Вона є обов’язковою для бюджетних установ. У її п. 4 р. І так і лишається норма, за якою аванс відрядженому працівникові можна видавати готівкою чи перераховувати в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Тому вкотре наголошуємо на факті безсистемності таких змін.

На додачу вони ще й дискримінаційні по відношенню до працівників бюджетної сфери. Адже госпрозрахункову сферу ніхто не обмежував у виплаті зарплати чи авансу на відрядження винятково безготівково через банк. Як тут не згадати про індексацію, яка чомусь лише для бюджетної сфери може виплачуватися в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. А також пригадати доплату до рівня мінімальної зарплати, що зробила «зрівнялівку» в оплаті праці в бюджетній сфері.

Валюта авансу у випадку закордонних відряджень

Завдяки коментованій постанові в п. 5 Постанови № 98 також установили, що аванс на відрядження за кордон надають у валюті держави, до якої відряджають працівника, або в доларах США/євро, або в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, установленим на день видачі авансу (раніше передбачалася видача авансу у вільноконвертованій валюті).

Це, звісно, спростить виплату авансу на відрядження, коли своєчасно не вдалося придбати валюту для виплати працівникові або ж коли установа чи працівник не має валютного рахунка.

До того ж нагадаємо, що згідно з п. 7 р. І Інструкції № 59 за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовують витрати на оплату комісійних витрат у разі обміну валюти. А п. 19 р. ІІІ Інструкції № 59 передбачає: якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, їх виплачують у національній валюті України за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на день погашення заборгованості.

Микола КИРИЛЬЧУК,

бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»