Помилково отримані (перераховані) кошти: обліково-податкові наслідки

10.03.2020, 03:41

За матеріалами

Інтербух — медіа для бухгалтерів

Як відомо, не помиляється лише той, хто нічого не робить. Для фахівців фінансово-економічних служб, які регулярно проводять банківські операції, помилкові платежі — не дивина, а буденна «штатна» ситуація. Тож у нашій консультації розглянемо обліково-податкові наслідки таких огріхів і можливі шляхи їх виправлення.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), грошові кошти, безпідставно набуті будь-якою особою, мають бути повернені їх належному власнику.

Це загальне «канонічне» правило, а за детальнішою інформацією слід звертатися до інших нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі — Закон № 2346), Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі — Інструкція № 22).

Терміни

Помилковий переказ — це рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми в готівковій формі (п. 1.24 Закону № 2346);

Неналежний переказ — рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій або майновій формі (п. 1.24 Закону № 2346);

Неналежний отримувач — особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (п. 1.23 Закону № 2346);

Неналежний платник — особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів (п. 1.32 Закону № 2346).

З огляду на наведені визначення, а також зважаючи на приписи ст. 1071 ЦКУ та п. 32.3 Закону № 2346, згідно з якими списання банками коштів із рахунків клієнтів здійснюють на підставі розпоряджень останніх, винуватцем помилкового (неналежного) платежу може стати будь-хто: банківська установа, платник коштів чи навіть їх одержувач (стягувач).

Власне, від особи-винуватця помилкових перерахувань коштів залежить і механізм їх повернення «постраждалій» стороні. Тож, розгляньмо всі випадки окремо.

Помилковий переказ із вини банку

Причиною в такому випадку можуть бути різні фактори. Наприклад, операціоніст банку може припуститися помилки в платіжних реквізитах отримувача або платника коштів, завищити (занизити) суму переказу, некоректно зазначити призначення платежу.

Проте загалом усе зводиться до двох варіантів:

1) помилкове зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача;

2) помилкове списання коштів із рахунка неналежного платника.

У разі здійснення помилкового переказу на рахунок неналежного отримувача банк-порушник повинен негайно після виявлення помилки компенсувати належному одержувачу повну суму переказу за власний кошт (ст. 1073 ЦКУпп. 32.3.1 Закону № 2346, п. 2.36 Інструкції № 22). Якщо цього не зробити, отримувач, якому призначалися кошти, може вимагати від банку перерахування основної суми платежу та пені в розмірі 0,1% від суми простроченого переказу за кожен день прострочення (але не більш ніж 10% суми переказу). Крім того, якщо з провини банку в платника податків виникне податковий борг, останнього звільняють від сплати штрафних санкцій та пені. Водночас увесь тягар «податкової» відповідальності покладається на плечі фінансової установи (п. 129.6 ПКУ).



Після виявлення помилки банк-порушник повинен негайно надіслати неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що його обслуговує) повідомлення за формою згідно з додатком 10 до Інструкції № 22 про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом 3 робочих днів. У разі несвоєчасних розрахунків за боргами (зі спливом 3-денного строку) банк-порушник здобуває можливість збільшити власні статки на суму пені (у зазначеному вище розмірі). Якщо ж неналежний отримувач не поверне грошей у добровільному порядку, банк має право стягнути їх через судову інстанцію. Кошти, одержані внаслідок «рекламаційних» дій, банківська установа залишає у власному розпорядженні та спрямовує на погашення наявної дебіторської заборгованості неналежного отримувача.

Другий вид банківської помилки — списання коштів із рахунка неналежного платника. Порядок її виправлення викладено в пп. 32.3.2 Закону № 2346 і п. 2.37 Інструкції № 22. Банк, з вини якого списано кошти з поточного рахунка неналежного платника, має повернути на рахунок цього клієнта помилково «поцуплені» кошти за рахунок власних коштів, а також сплатити постраждалому пеню в розмірі процентної ставки, що встановлена таким банком за короткостроковими кредитами, за кожен день — починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника (якщо інше не передбачено договором банківського рахунка).

Як у випадку з помилковим переказом грошей на рахунок неналежного отримувача, так і під час списання коштів із рахунка неналежного платника, після проведених необхідних платежів усе-таки складається не зовсім прозора ситуація, через яку в податківців можуть виникнути питання.

Помилковий переказ із вини платника

Помилкові перекази з вини платника трапляються тоді, коли він у платіжному документі за ініціювання переказу неправильно зазначає банківські реквізити отримувача, призначення платежу або завищує суму переказу.

Якщо в такому документі вказано неіснуючі банківські реквізити, то зазвичай перераховані кошти повертають на рахунок платника (крім випадків уточнення номера та коду отримувача за запитом обслуговуючого банку). Тобто така проблема вирішується сама собою.

Одначе у випадку зазначення платником у платіжці реквізитів неналежного, проте існуючого одержувача, такий переказ буде виконано банком без жодних вагань, а тому гроші підуть на сторону.

Може трапитися й таке, що платник ініціює переказ на користь належного платника за належних підстав, але завищує суму платежу чи повторно оплачує один і той самий рахунок. У такій ситуації помилковим переказом вважатимуть лише надлишково сплачені кошти. Однак довести це буде непросто. Адже потрібно провести звірку взаємних розрахунків, скласти відповідні акти, а також здійснити обмін листів про визнання сторонами факту помилковості платежу та про відсутність будь-яких змін умов договірних зобов’язань між ними. І найголовніше — отримувач має якомога швидше повернути зайві кошти платнику. Раніше строк повернення було регламентовано п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995 р. № 227/95. Він становив 5 днів. Із прийняттям Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII цей Указ втратив чинність. Тому наразі конкретні строки повернення помилково сплачених коштів не встановлено жодним нормативним актом.

Попри це, ми все одно радимо не зволікати з поверненням помилкових коштів, бо в протилежному випадку помилковість переказу підпадатиме під сумнів. Скажімо, ДФСУ в ІПК від 26.07.2019 р. № 3507/6/99-99-15-03-02-15/ІПК зазначає:

«…платник податку при отриманні коштів (в тому числі помилково) від іншої особи, з якою у такого платника наявні договірні відносини на предмет постачання товарів/послуг, зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою операцією».

Іще один приклад помилкового перерахування коштів із вини платника — допущення ним огріхів у призначенні платежу: скажімо, указування неіснуючого номера договору чи рахунка-фактури. Відповідальність за такі помилки несе лише платник (п. 33.2 Закону № 2346п. 3.8 Інструкції № 22).

Як вийти із ситуації, що склалася? Виправити реквізит платіжки після списання коштів із рахунка не вийде (див. лист НБУ від 09.06.2011 р. № 25-111/1438-7141). Як варіант — засобами листування з контрагентом домовитися про те, щоб перераховані кошти зарахувати в рахунок майбутніх постачань товарів (робіт, послуг) або в погашення зобов’язань за іншим договором. Для цього, звісно, участь банківської установи не потрібна.

Повернення помилково одержаних коштів

У разі якщо сторони не домовляться про зарахування неналежно сплачених коштів у рахунок інших операцій (звісно, у визначений чинним законодавством спосіб), їх слід повернути. Таке питання має вирішуватись учасниками переказу самостійно в претензійно-позовному порядку, адже жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливості безспірного стягнення коштів із рахунків одержувачів у разі їх помилкового зарахування (див. лист НБУ від 09.01.1998 р. № 25-011/46-181).

У ст.ст. 1214 і 536 ЦКУ зазначено, що за користування чужими грішми (у т.ч. безпідставно одержаними) боржник повинен сплатити проценти в розмірі, визначеному в договорі, законі чи іншому акті цивільного законодавства.

З огляду на існування таких нормативно-договірних умов побутує думка, що в разі помилкового зарахування коштів для нарахування процентів фактично немає жодних підстав, адже нормативно не визначено ані їх розміру, ані механізму нарахування відсотків щодо коштів, набутих без достатніх правових підстав.

Однак ми з такою правовою позицією погодитися не можемо. Вважаємо, що в разі помилкового перерахування коштів і їх неповернення до боржника цілком можливо застосувати ст. 625 ЦКУ. Згідно з її приписами боржник (у нашому випадку — неналежний отримувач) має повернути кредитору (платнику) за його вимогою суму простроченого боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час затримки платежу та 3% річних від простроченої суми.

Тобто дія ст. 625 ЦКУ поширюється на всі види грошових зобов’язань незалежно від підстав їх виникнення, у т.ч. і на позадоговірне грошове зобов’язання, що виникло на підставі ЦКУ (набуття майна без достатньої правової підстави).

Аналогічну правову позицію викладено в постановах ВСУ від 01.10.2014 р. № 6-113цс14, від 01.06.2016 р. у справі № 910/22034/15 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц.

Закономірно виникає питання: з якої дати заборгованість вважати простроченою?

Вважаємо, що в такому випадку слід керуватися положеннями ч. 2 ст. 530 ЦКУ. Нею передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору чи актів цивільного законодавства.

За таких обставин днем пред’явлення вимоги буде день отримання листа з вимогою про повернення помилково отриманих коштів. Із цієї дати починається відлік 7-денного строку (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦКУ). З 8-го дня платник має право вимагати від неналежного отримувача сплати 3% річних від простроченої суми й інфляційних виплат.

За умови, коли неналежний одержувач повертає помилково отримані кошти з порушенням установлених строків без одночасного перерахування процентних й інфляційних виплат, платник — ініціатор помилкової банківської трансакції може витребувати суми санкцій у загальному порядку (шляхом виставлення претензії чи звернення до суду).

Помилковий переказ із вини отримувача

Помилкові перекази з вини самого одержувача коштів, хоча й нечасто, однак трапляються. Причин чимало: допущення огріхів під час виписки рахунків на оплату або повідомлення платникові «неналежних» платіжних реквізитів у будь-який інший спосіб. Але, попри все, організаційно-обліковий супровід таких хибних переказів буде аналогічним до ситуації, коли помилки припустився платник коштів.

Облік помилкових платежів в отримувача коштів

Бухгалтерський облік

Облік помилково отриманих коштів ведуть на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Оскільки кошти не належать отримувачу, сам факт їх отримання та повернення не призводить до виникнення доходів або витрат, тобто не впливає на бухгалтерський фінрезультат. Якщо в разі прострочення платежу неналежний отримувач визнає та нарахує пеню чи проценти й інфляційні виплати, суми останніх йому слід списати в дебет субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки».

Податок на прибуток

Чужим грошам у податковому (як і в бухгалтерському) обліку не місце. Адже вони не належать отримувачу, тим паче що їх одержано без згоди останнього та за відсутності будь-яких правових підстав. Такі кошти не є передоплатою за товари (роботи, послуги), фінансовою допомогою чи іншим оподатковуваним доходом.

Базу оподаткування з податку на прибуток визначають шляхом коригування фінрезультату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства згідно з національними П(С)БО чи МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ). Апріорі жодних податкових різниць у ситуації з помилковим перерахуванням коштів не виникає. Звісно, якщо податківці не угледять ознаки договірних відносин, пов’язаних із помилково перерахованими коштами. Насамперед ідеться про ризики визнання доходу в неналежного одержувача у зв’язку з отриманням передоплати за товари (роботи, послуги). Крім того, залежно від інтерпретації контролерами помилкового переказу може постраждати й платник.

Нагадаємо

Фінрезультат до оподаткування, наприклад, збільшується на суму:

— коштів, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям (пп. 140.5.9 ПКУ);

— перерахованої безповоротної фінансової допомоги особам, що не є платниками податку на прибуток (пп. 140.5.10 ПКУ).

Звісно, якщо ми маємо справу з помилковим переказом, така операція не повинна знайти свого відображення в податковому обліку (за винятком витрат, пов’язаних із визнаними штрафами та пенею у зв’язку із затримкою повернення коштів). Але щоб уникнути можливих суперечок із перевіряючими, обом сторонам помилкового переказу важливо потурбуватися про докази його помилковості: зберегти листування з вимогами про повернення помилково зарахованих коштів, а головне — повернути помилково зараховані кошти у строк, що не перевищує 7 днів із моменту пред’явлення вимоги чи строк, обумовлений у самій вимозі. За таких обставин, ми переконані, що податківці не матимуть жодних претензій.

ПДВ

Щодо ПДВшного обліку — у листі від 21.02.2017 р. № 3805/10/26-15-12-01-18 ГУ ДФС у м. Києві роз’яснило:

«…якщо договірні відносини щодо постачання товарів/послуг між суб’єктами господарювання відсутні, то отримані неналежним отримувачем кошти, які повернуто у встановлені терміни, не підлягають оподаткуванню ПДВ».

Аналогічний висновок було зроблено у численних ІПК, скажімо, від 14.06.2019 р. № 2742/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 15.03.2019 р. № 1069/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Вважаємо, застереження про своєчасність повернення коштів є зайвим, адже навіть у разі прострочення зворотного платежу такі гроші зв’язку з постачанням товарів (послуг) не набудуть, а отже, не є об’єктом обкладення ПДВ згідно з п. 185.1 ПКУ.

Терміни

Постачання товарів — будь-яке передання права на розпоряджання товарами як власник, у т.ч. продаж, обмін або дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 ПКУ).

Постачання послуг — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передання права на об’єкти права інтелектуальної власності й інші нематеріальні активи, чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 ПКУ).

Інша справа, якщо між суб’єктами господарювання існують договірні відносини щодо постачання товарів/послуг, то, звісно, на дату надходження коштів в одержувача коштів виникають податкові зобов’язання з ПДВ (ст. 187 ПКУ). Тому доведеться скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН. На цьому ж акцентують увагу й податківці (див., скажімо, ІПК від 26.07.2019 р. № 3507/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

У разі повернення суми податкові зобов’язання можна буде відкоригувати на підставі розрахунку коригування до згаданої вище податкової накладної, керуючись ст. 192 ПКУ.

Єдиний податок

За загальним правилом доходи єдинника формують доходи в грошовій формі (п. 292.1 ПКУ). Власне термін «доходи» ПКУ не розтлумачує. Тому доречним буде застосування визначень із п. 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та п. 5 П(С)БО 15 «Дохід».

Доходами визнають збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до збільшення власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

У нашому випадку під час одержання чужих грошей у неналежного отримувача разом з активами збільшуються й зобов’язання. Водночас розмір власного капіталу (зокрема, нерозподіленого прибутку) не змінюється. До того ж за п. 6.6 П(С)БО 15 надходження, належні іншим особам, як доходи не кваліфікуються.

Отже, помилково зараховані кошти виручкою єдинника не вважають, а тому підстав обкладати їх єдиним податком немає.

А що про це каже ДФСУ?

На запитання, «чи включається ФОПом — платником ЄП у дохід сума коштів, помилково зарахованих на її розрахунковий рахунок і повернених протягом звітного періоду (наступних періодів)?» — податківці в роз’ясненні з категорії 107.01.03 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua) надали таку відповідь:

— якщо зарахування та повернення коштів, які помилково надійшли на рахунок підприємця-єдинника, відбулися в одному звітному періоді, то за наявності письмового пояснення установи банку чи іншого суб’єкта господарювання про помилкове зарахування коштів такі кошти не входять у дохід платника єдиного податку;

— якщо повернення помилково зарахованих коштів на рахунок відбулося в наступному звітному періоді, то така фізособа повинна врахувати їх у складі доходу. При цьому підприємець-єдинник може здійснити перерахунок доходу у звітному періоді, у якому відбулося їх повернення, лише за умови наявності документів, підтверджуючих помилкове зарахування коштів, зокрема, письмового пояснення установи банку чи іншого суб’єкта господарювання про помилкове зарахування коштів.

Загалом аналогічний висновок зроблено і щодо юросіб-єдинників у відповіді на запитання: «чи включається в дохід ЮО — платника ЄП сума коштів, яка помилково зарахована установою банку на рахунок такого платника та повернена протягом звітного періоду (наступних періодів)?» у роз’яснення з категорії 108.01.02 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua).

Якщо підприємство за подібних облікових маніпуляцій у кварталі одержання чужих коштів не стикнеться з проблемою перевищення граничних обсягів доходів, допустимих для перебування на спрощеній системі оподаткування, то задля уникнення зайвих конфліктів із контролерами існує неабиякий сенс дослухатися до їх пропозицій. В іншому випадку власну позицію, найімовірніше, доведеться відстоювати в суді.

Облік помилкових платежів у платника коштів

У бухобліку неналежного платника все доволі прозаїчно: помилковий платіж йому слід відобразити на дебеті субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». У разі повернення коштів цей субрахунок закриють.

У податковому обліку — абсолютний штиль: ані списання, ані надходження коштів тут не фіксують. Проте на суму пені, інфляційних і відсотків дохід відобразити все-таки доведеться за кредитом субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки». При цьому суми коштів, отримані як штрафи, неустойки чи пені, втрати від інфляцій за весь період прострочення грошового зобов’язання, 3% річних від простроченої суми (або інший відсоток, установлений договором), які покупець сплачує постачальнику в разі затримки оплати, базу обкладення ПДВ не змінюють. Не заперечують це й податківці в узагальнюючій податковій консультації щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість та складу витрат коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 р. № 590.

Редакція газети

«Інтерактивна бухгалтерія»

Liga:REPORT – повний спектр можливостей для платників ПДВ:

Архів за лічені хвилини; реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ; звірка з ЄРПН; автозаповнення; перевірка контрагентів; масова перевірка ПН/РК, АН/РК, ТТН на наявність помилок; консолідація Декларації з ПДВ та унікальна функція – контроль ризиків блокування ПН. 

Спробуйте!

Корисна стаття?

Раді, що допомогли вам. Підпишіться на електронну розсилку новин з питань звітності. Ми не турбуватимемо вас частіше, ніж раз на 2 тижні.

Напишіть нам чому так сталося. Ми спробуємо вам допомогти.

  • Категорії новин
  • Останні новини
  • Будьте в курсі